Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 910/4671/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачаБровко О.М. - довіреність від 17.07.2014 р.відповідачаНайєм Масі - Мустафа - довіреність від 30.08.2014 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карібіан Клуб"на постанову від 28.07.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/4671/14 господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Е С У"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карібіан Клуб"простягнення 41 756,28 грн. В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 р. ТОВ "Е С У" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Карібіан Клуб" про стягнення 40 800,00 грн. боргу, 530,40 грн. інфляційних збитків та 425, 88 грн. - 3 % річних, посилаючись на приписи статей 536, 550 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платіжним дорученням № 2015384 від 11.10.2013 р. позивачем було перераховано відповідачу кошти в сумі 40 800,00 грн. із призначенням платежу - обслуговування делегації згідно рахунку № 8/13 від 09.10.2013 р., тобто між сторонами відповідно до статті 181 Господарського кодексу України було укладено угоду в спрощений спосіб, згідно з якою відповідач зобов'язувався надати послуги з обслуговування делегації 19.12.2013 р., а позивач - прийняти та оплатити надані послуги.

Проте, послуги з обслуговування відповідачем не надавались, про що свідчить відсутність підписаного між сторонами акта приймання - передачі виконаних робіт, у зв'язку з чим листом від 17.12.2013 р. № 41430 ОG позивач просив відповідача повернути кошти у сумі 40 800,00 грн., відповіді на яке не отримав, кошти не повернуті.

При цьому, як зазначав позивач, 10.02.2014 р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 06.02.2014 р., тобто відповідачем визнано заборгованість у сумі 40 800,00 грн. перед позивачем, у зв'язку з чим ТОВ "Е С У" на підставі частини 6 статті 11 Цивільного кодексу України вважав наявними підстави вимагати від відповідача повернення коштів, проте, надіслана 19.02.2014 р. претензія про сплату суми боргу та неустойки, залишена відповідачем без задоволення.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Карібіан Клуб" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на безпідставність вимог позивача, оскільки спірна сума була сплачена позивачем відповідно до договору за конкретні послуги (подія, яка настала), які були фактично надані, а позивач 17.12.2013 р. заявив про свій намір відмовитися від договору, що свідчить про відсутність правових підстав для повернення цих коштів та стягнення неустойки.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2014 р. (суддя Чебикіна С.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для повернення позивачу вартості послуг з попередньої організації підготовки обслуговування делегації, встановивши виконання відповідачем зобов'язань щодо надання послуг з попередньої організації підготовки заходу.

За апеляційною скаргою ТОВ "Е С У" Київський апеляційний господарський суд (судді: Жук Г.А., Мальченко А.О., Суховий В.Г.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 28.07.2014 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково, а саме: стягнув з ТОВ "Карібіан Клуб" на користь ТОВ "Е С У" 40 800,00 грн. боргу, 81, 60 грн. інфляційних втрат та 201,21 грн. річних. В решті позову відмовив.

При цьому, суд апеляційної інстанції посилався на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання відповідачем першого підготовчого етапу робіт за договором, тому, враховуючи умову пункту 4.4 договору, яка надає право замовнику відмовитись від договору, судом визнано правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про повернення сплачених ним коштів у сумі 40 800 грн.

При цьому, як вказано судом апеляційної інстанції, листом від 07.02.2014 р. № 62806 позивач направив відповідачеві Акт звірки розрахунків станом на 06.02.2014 р., згідно якого заборгованість відповідача перед ТОВ "Е С У" становить 40 800 грн. і вказаний Акт звірки розрахунків підписано ТОВ "Карібіан Клуб" без заперечень чи застережень, що судом розцінено як визнання боргу.

ТОВ "Карібіан Клуб" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 р. у даній справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, принципу змагальності сторін, а викладені у постанові висновку суду скаржник вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та такими, що ґрунтуються тільки на доказах, наданих позивачем.

Заявник касаційної скарги зазначає, що ТОВ "Карібіан Клуб" з моменту підписання договору здійснив всі необхідні для організації заходу дії, що передбачені пунктом 1.1 договору, в тому числі розробив план - схему розміщення гостей, кількість яких попередньо була визначена позивачем, призначив відповідальних осіб за проведення заходу, визначеного в договорі, розробив та затвердив з позивачем меню, що мало би використовуватись під час проведення заходу, при цьому, вказавши, що документи, на підтвердження вказаних обставин відповідачем на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надані відповідачем з підстав прийняття Київським апеляційним господарським судом оскаржуваної постанови за відсутності представника відповідача, який не мав об'єктивної можливості з'явитися у судове засідання 28.07.2014 р.

Скаржник також зазначав, що позивачем було визнано належне виконання першого етапу організації та обслуговування заходу, оскільки в пункті 4.2 договору зазначено, що позивач мав право у будь - який час перевіряти хід і якість послуг, що надавались відповідачем, не втручаючись у його діяльність, проте, жодних заперечень чи зауважень з приводу підготовки заходу від ТОВ "Е С У" на адресу ТОВ "Карібіан Клуб" не надходило, тобто позивачем жодного разу не висловлено зауважень з приводу документів, що були надіслані на їх адресу та стосувались проведення та організації заходу (меню, плану - схеми розміщення гостей, схеми сервіровки столів), що свідчить про погодження позивачем першого етапу організації заходу. При цьому, між сторонами підтримувався постійний зв'язок шляхом електронного листування, зокрема, шеф - кухар ТОВ "Карібіан Клуб" та представник ТОВ "Е С У" погодили меню, про що свідчить лист від 25.10.2013 р.

Заявник касаційної скарги також вважає помилковим посилання апеляційного суду на акт звірки розрахунків станом на 06.02.2014 р., оскільки згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки не визнається первинним документом та не може розцінюватися як беззаперечне визнання боргу.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Е С У" просило відмовити у її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі, вказуючи на правомірність, законність та обґрунтованість висновків суду та недоведеність скаржником своїх доводів.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01.10.2013 року між ТОВ "Карібіан Клуб" (виконавець) та ТОВ "Е С У" (замовник) укладено договір про надання послуг № 304/02/10-13/15299, за умовами якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надати послуги з організації та обслуговування заходу, який відбудеться 19.12.2013 р., а замовник оплатити ці послуги (пункту 1.1, 1.2 договору).

Організація та обслуговування заходу включає два етапи: послуги з попередньої організації підготовки (складання меню, визначення кількості осіб, способу сервіровки столу) та організаційна підготовка та проведення заходу (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 договору загальна вартість послуг за цим договором становить 136 000,00 грн. Замовник зобов'язався оплатити послуги попередньої організаційної підготовки з обслуговування делегацій (складання меню, визначення кількості осіб, закупівля продуктів та ін.) в розмірі 30% від загальної суми, що становить 40 800,00 грн., протягом 3 днів після дати підписання цього договору та виставлення рахунку-фактури.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами встановлено, що на виконання умов даного договору відповідач виставив рахунок № 8/13 від 09.10.2013 р. за надання послуг з обслуговування делегації 19.12.2013 року на суму 40 800 грн., які було перераховано позивачем на рахунок виконавця платіжним дорученням № 2015384 від 11.10.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Е С У" про стягнення з ТОВ "Карібіан Клуб" 40 800,00 грн. боргу, 530,40 грн. інфляційних збитків та 425, 88 грн. - 3 % річних, посилаючись на приписи статей 536, 550 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України, з підстав невиконання відповідачем умов договору.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частини 1 статті 903 вказаного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 1.4. договору встановлено перелік послуг, що надаються виконавцем за цим договором і їх вартість, узгоджуються сторонами у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 1.5 договору у рамках договору виконавець зобов'язався забезпечити підготовку заходу, в тому числі: - здійснити закупівлю продуктів харчування і напоїв в кількості та асортименті, зазначених у замовленні, складеному замовником та погодженому із виконавцем; - розробити і здійснити програму по організації обслуговування заходу.

Розділом 4 договору визначені права та обов'язки сторін та, зокрема, передбачено:

- згідно з пунктом 4.1 договору виконавець зобов'язаний надати замовнику необхідну і достовірну інформацію про порядок і умови організації та проведення заходу, а також вказати конкретних осіб, як прийматимуть в цьому участь;

- згідно з пунктом 4.2 договору замовник має право у будь - який час перевіряти хід і якість послуг, виконуваної виконавцем, не втручаючись в його діяльність;

- згідно з пунктом 4.3 договору, якщо виконавець не приступить своєчасно до виконання цього договору, замовник має право відмовитися від виконання договору, вимагати відшкодування збитків та повернення сплачених платежів за кожним етапом наданих послуг;

- згідно з пунктом 4.4 договору, замовник може в будь - який час до проведення заходу відмовитися від виконання договору. При цьому, сплативши виконавцю частину встановленої ціни, що передбачена пунктом 3.3 цього договору пропорційно частини роботи до отримання повідомлення про відмову замовника від виконання договору та відшкодувавши збитки, у тому числі втрачену вигоду.

Пунктом 4.6 договору сторонами обумовлено, що замовник зобов'язаний сприяти виконавцю у підготовці заходу.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що 17.12.2013 р. позивач листом за № 414306 відмовився від подальших послуг відповідача, вказавши, що оскільки з моменту здійснення оплати коштів на підставі рахунку № 8/13 від 09.10.2013 р., замовнику не надходило ніяких пропозицій або інших документів щодо організації заходу, що унеможливлює проведення цього заходу та свідчить про необхідність повернення сплачених коштів у сумі 40 800,00 грн.

Здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем на час розгляду справи не представлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували виконання ним першого підготовчого етапу робіт за договором, тому, враховуючи умову п.4.4 договору, яка надає право замовнику відмовитись від договору, суд визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про повернення сплачених ним коштів в сумі 40 800 грн. При цьому, суд дійшов висновку, що наявність заборгованості підтверджується також актом звірки розрахунків, підписаним відповідачем без заперечень чи застережень, що розцінено судом як визнання боргу.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При цьому, статтею 54 вказаного Кодексу встановлені вимоги до форми та змісту позовної заяви, частиною 2 якої передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

За приписами процесуального законодавства, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається зі змісту договору про надання послуг від 01.10.2013 р., укладеного між сторонами, розділом 4 цього договору передбачені права та обов'язки сторін, зокрема, право замовника на відмову від проведення заходу, зокрема, відповідно до пункту 4.3 договору, якщо виконавець не приступить своєчасно до виконання цього договору, замовник має право відмовитися від виконання договору, вимагати відшкодування збитків та повернення сплачених платежів за кожним етапом наданих послуг та згідно з пунктом 4.4 договору, замовник може в будь - який час до проведення заходу відмовитися від виконання договору. При цьому, сплативши виконавцю частину встановленої ціни, що передбачена пунктом 3.3 цього договору пропорційно частини роботи до отримання повідомлення про відмову замовника від виконання договору та відшкодувавши збитки, у тому числі втрачену вигоду.

Тобто, вказаними пунктами 4.3 та 4.4 договору визначені відмінні наслідки відмови замовника від виконання договору.

В той же час, як вбачається зі змісту позовної заяви, звертаючись до суду з позовом про стягнення, зокрема, боргу у розмірі 40 800,00 грн., ТОВ "Е С У" не зазначено на якій підставі замовник відмовився від договору, з посиланням на відповідний пункт договору про надання послуг та наслідки такої відмови, а судом апеляційної інстанції вказане було залишено поза увагою та самостійно, в порушення процесуальних норм, зроблено помилкове посилання саме на пункт 4.4 договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції, розцінивши акт звірки розрахунків, підписаний від ТОВ "Карібіан Клуб" ОСОБА_7, без зазначення посади вказаної особи, як визнання відповідачем боргу, залишив поза увагою, що акт звірки взаєморозрахунків не належить до первинних документів бухгалтерської звітності і складання цього акта звірки розрахунків не створює для сторін правових наслідків та не є підставою для виникнення прав і обов'язків. При цьому, у постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 р. у справі № 5011-25/7453-2012, на яку посилався суд апеляційної інстанції, зазначено, що факт існування заборгованості встановлено на підставі дослідження всіх доказів у справі, у тому числі і акта звірки, тобто акт звірки не є єдиним доказом на підтвердження тієї чи іншої обставини.

Статтею 99 вказаного Кодексу встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Під час перегляду рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції, які, в свою чергу, обмежуються особливостями розгляду справи в апеляційній інстанції, які випливають із меж перегляду справи відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з приписів процесуального законодавства метою апеляційного суду є розгляд справи по суті повторно за наявними у справі та додатково поданими доказами.

В силу статті 105 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Проте, вказані приписи процесуального законодавства, зокрема, щодо необхідності здійснення оцінки доказів у справі в їх сукупності, залишені судом апеляційної інстанції поза увагою.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,, постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 р. у даній справі підлягає скасуванню, з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, при здійсненні якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 р. у справі № 910/4671/14 господарського суду м. Києва скасувати, справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач